Якість питної води на морських суднах впливає на безпеку екіпажу
Системи водопостачання на офшорних платформах і суднах потребують постійного контролю, оскільки забруднення може швидко поширюватися в замкнутому просторі та спричинити смертельні захворювання.
Питна вода на офшорних платформах і морських суднах є критично важливою для екіпажу, який залежить від неї щодня, але про її системи часто забувають. Ці системи щодоби транспортують тисячі галонів води, підтримують її якість у непередбачуваних умовах і працюють у середовищі, де забруднення може швидко поширюватися через обмежений простір.
Офшорні установки отримують питну воду двома основними способами: бункеруванням із берегових джерел або опрісненням на борту. Під час бункерування воду завантажують через спеціалізовані шланги. Їх використовують лише для питної води, закривають ковпачками, коли не використовують, і дезінфікують після простою понад 14 днів. Перед початком завантаження обов'язково відбирають і тестують зразки води.
Опріснення зворотним осмосом дає змогу виробляти прісну воду з морської. Забір води зазвичай ведуть на глибині від 20 до 30 футів, щоб уникнути поверхневих забруднень. Сучасні системи зворотного осмосу можуть виробляти від кількох сотень до десятків тисяч галонів прісної води щодня, однак продуктивність і якість води можуть знижуватися через забруднення мембран, мінеральні відкладення або біологічне обростання.
Проблеми часто починаються на етапі зберігання та розподілу води. Широко вживані сталеві резервуари іржавіють, споживають кисень із води та створюють умови для розмноження бактерій, зокрема легіонели. Старі сталеві труби на платформах потребують постійної уваги, тоді як нові системи з нержавіючої сталі, міді або пластику мінімізують ці ризики. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) рекомендують зберігати гарячу воду за температури вище 140°F, а холодну циркулювати за температури нижче 77°F, щоб запобігти розмноженню бактерій.
Основним захистом від водних патогенів є хлорування. На офшорних установках зазвичай тримають рівень хлору від 0,2 до 0,5 міліграма на літр. Найбільшу загрозу для здоров'я морських працівників становить Legionella pneumophila, яка спричиняє хворобу легіонерів із летальністю близько 10%. Зараження стається, коли забруднена вода розпилюється через душові лійки чи градирні, і працівники вдихають аерозоль із бактеріями.
Джерела
- gCaptain: How Potable Water Quality Impacts Crew Health & Safety